Дорогие читатели! Сегодня я решил вам рассказать об одном из самых прикольных и запоминающихся приключений в моей недавней жизни. Будьте готовы окунуться в мой мир наркоманского юмора и смеха под воздействием псилоцибиновых грибов. Уже предвкушаю, как вы будете ржать в голос!
Закладки - это то, что помогает мне выжить в этом безумном мире. Ведь когда на работе все отбиваются от уныния кофе, я просто достаю свою собственную «закладку». Что-то вроде секретного оружия, которое позволяет мне видеть все вокруг в других красках, словно я стал главным художником вселенной.
Вот и настал день, когда я решил порадовать своего дружка дозой
LSD (лсд 25) в виде небольшого
фантика. Он у меня настоящий сладкоежка, поэтому я аккуратно завернул дозу в маленькую
бумажку и спрятал в одной из широко распространенных у нас по всему району будочек для собачьего корма. Там, где мама не пройдет и менты не смогут заподозрить.
Пришла альтернативная суббота, и мы собрались вместе, чтобы покорить район нашими веселыми «ешками» (экстази). Так как мы все были хорошо настроены и адреналин просто кипел в наших жилах, мы решили, что оно будет взрываться еще ярче, если добавить в этот вечер еще и псилоцибиновые грибы. Да, да, я купил их у парня с ником «Психодел» за небольшие деньги. Он подарил мне такое количество, что наш район стал моим секретным лабиринтом, полным забавных приключений.
Как только мы собрались вместе, я достал свою «закладку» и начал раздавать всем, кто был готов окунуться в мир незабываемых эмоций. Ребята просто сияли от радости, они ощутили, что уже начали находиться на волне. Все стали более открытыми, дружелюбными и готовыми к новым приключениям.
Мы начали прогулку с тем, чтобы пройти мимо местной полицейской станции. Конечно же, мы не тупые и знали, что нельзя привлекать к себе внимание ментов. Приходиться быть очень бдительными и осторожными, но с псилоцибиновыми грибами это напрочь забывается. Мы просто перестали бояться и начали ловить кайф от каждой мелочи.
В одном из переулков мы встретили старого друга, который был известен своим любимым наркотиком -
мулькой (эфедрон). Под его влиянием он рассказал нам самые смешные истории, затягивая нас своим рассказом в свой мир безудержного веселья и смеха. Мы ржали до слез, а наша прогулка стала настоящим карнавалом.
Каждый уголок района превратился в сказочную страну, где простые фонари превращались в прекрасные феи, а деревья становились щедрыми магами, дарящими нам свою энергию и силу. Мы не могли остановиться, двигаясь все дальше и дальше, словно ничто не могло нас остановить.
И тут вдруг мы увидели свет в темноте - стены сияли красками и радугами. Мы приближались к граффити, которое кто-то нарисовал на заброшенном здании. Это было что-то потрясающее - нас затянуло в удивительный мир запутанных линий и цветов.
С каждым шагом все вокруг менялось, словно картины наркоманского художника. Мы видели миры, которые раньше даже и не могли себе представить. Возле каждого дома мы обнаруживали что-то новое и удивительное. Многочисленные цветы были просто невероятными, у каждого из них было свое собственное имя и характер.
Так мы бегали по району, словно марафонцы, устраивая настоящий шоу. Наша улыбка была столь сильной, что все, кого мы встречали, тоже начинали смеяться. Мы стали настоящими звездами, подарившими свет и радость каждому.
Мундиры (полиция) - это была мелочь, эх, они должны были участвовать в этом веселье вместе с нами, но они так и не поняли прелесть нашего безумия и свободы. Мы победили их страх, мы уводили себя все дальше и дальше от них, чтобы они никогда не смогли нас поймать. Ведь наш мир наркотиков - это мир свободы, мир безграничных фантазий и смеха.
Поэтому, дорогие мои, если вы хотите ощутить настоящий взрыв смеха и незабываемых эмоций, смело доставайте свои закладки и погружайтесь в этот потрясающий мир наркоманского комедианта. Жизнь - это праздник, а наркотики - это лишь еще один способ почувствовать его настоящими глазами.
Всем удачи и отличных вайбов, друзья!
Автор: ПсиШутник
Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?
Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.
Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.
Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".
Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!
Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.
Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.
Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.
Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.
Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.
Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.
Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.
Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.
Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.
Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.
Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.